Ситуація з виробничим травматизмом в агропромисловому комплексі поліпшиться, якщо зміняться підходи до комплексного управління охороною праці в державі.

Міністерство активно співпрацює в сфері охорони праці та здоров'я з Держпраці. У сферу управління міністерства входять тільки державні підприємства, які здійснюють діяльність в секторі АПК. Прямих повноважень, що дозволяють впливати на стан охорони праці в приватних, фермерських, колективних і кооперативних господарствах, у міністерства немає. З ними Мінагрополітики працює через відповідні структурні підрозділи агропромислового розвитку на обласному та районному рівнях.

Перш за все необхідно визначитися концептуально: яку систему управління охороною праці в державі ми будуємо. В даний час функціонує трьохелементна система, яка передбачає, що державний нагляд (контроль) здійснює Держпраці, галузевої - міністерства і відомства, регіональний - місцеві державні адміністрації. Така система має ряд переваг і недоліків. Серед її переваг - наявність розгалуженої, хоча і морально застарілої, системи законодавства, відповідних організаційних структур в органах виконавчої влади, «інституційної пам'яті» по виконанню працеохоронних функцій, кадрового забезпечення, що знаходяться поки на задовільному рівні. Недоліками є розпорошення відповідальності між органами виконавчої влади, що часто призводить до перекладання відповідальності за стан справ з одного органу виконавчої влади на інший, а також декларативність виконання працеохоронних функцій. Крім того, відсутні реальні важелі впливу на сільгоспвиробників на центральному та місцевому рівнях щодо запобігання нещасним випадкам і т.д.

Іншим можливим варіантом може бути двохелементна система, коли державний нагляд здійснює Держпраці, а громадський контроль - профспілки, яким делегується значна частина повноважень. Її переваги - в зменшенні кількості контролюючих функцій в органах виконавчої влади, участі в управлінні громадських організацій та підвищенні їх статусу, а головне - максимальна наближеність функції контролю за охороною праці щодо конкретного робочого місця і працівника. У той же час тут багато що залежатиме від того, наскільки незалежним від адміністрації підприємства буде профспілка.

І нарешті - одноелементна система, згідно з якою державний нагляд здійснює виключно Держпраці. Серед її переваг - одноосібне формування та реалізація державної політики у сфері охорони праці, підвищення керованості працеохоронної процесами, скорочення адміністративних процедур, погоджень і т.д. З іншого боку - брак кваліфікованих кадрів, особливо серед інспекторського складу, для належного виконання покладених на них завдань і функцій, в зв'язку з чим працівники Держпраці можуть охопити увагою не більше 1% підприємств АПК. Також недоліком може стати висока ймовірність «варіння у власному соку», що призведе до можливої «консервації» політики в сфері охорони праці.

Так чи інакше, Держпраці доведеться визначитися з системою управління охороною праці як на державному, так і на регіональному рівнях. Наприклад, якщо взяти за основу перший з варіантів, то вкрай необхідно привести законодавство у сфері охорони праці у відповідність з тими суспільно-економічними відносинами, які склалися після проведення ряду реформ. Зокрема, щодо роздержавлення цілісних майнових комплексів, розпаювання земель, впровадження нових форм господарювання на селі і т. п. Зараз розпочато конституційну реформу, яка, крім усього, включає питання децентралізації багатьох функцій. І це також потрібно враховувати при виборі оптимальної концепції системи управління.

Останнім часом робота міністерств і відомств, а також місцевих державних адміністрацій щодо виконання функцій охорони праці фактично паралізована. Тривалий параліч призвів до деградації системи управління охороною праці на галузевому та місцевому рівнях, і зараз стоїть питання про ліквідацію її залишків. Тому слід невідкладно розробити положення про здійснення відомчого контролю за станом охорони праці на підприємствах галузей національної економіки з визначенням його механізму, повноважень, прав і обов'язків відповідальних за охорону праці осіб міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Далі. Сьогодні відсутня будь-яка нормативно-правова робота міністерств і відомств з підготовки нових або перегляду чинних галузевих НПАОП (ст. 28 Закону України «Про охорону праці» передбачено, що ця робота проводиться ЦОВВ, який забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці). Потрібно внести зміни в Закон про надання міністерствам та іншим ЦОВВ прав на розробку, перегляд, внесення змін і скасування галузевих нормативно-правових актів (правила, норми, регламенти, положення, інструкції, стандарти і т. п.) з охорони праці за погодженням з Держпраці.

Пропонуємо внести зміни до Типового положення про службу охорони праці, оскільки його діюча редакція є «коктейлем» державно-управлінських та виробничих функцій і керуватися ним для здійснення галузевого управління охороною праці практично неможливо.

Крім того, пора виконати пряму норму ст. 34 Закону України «Про охорону праці», в якій передбачено, що для виконання функцій з охорони праці місцеві державні адміністрації створюють відповідні структурні підрозділи, які діють згідно з Типовим положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України. Але, на жаль, уряд такий стан поки не затвердив.